МУЗИЧНИЙ УРБАНІЗМ: ТВОРЧІСТЬ КОМПОЗИТОРІВ ФРАНЦУЗЬКОЇ "ШІСТКИ"

"Досить хмар, туманностей, акваріумів, ундин і ароматів ночі – нам потрібна музика земна, музика повсякденності", – декларував Жан Кокто. Бурхливий розвиток європейського міста початку ХХ століття змінив не тільки його обличчя, але й голос. Полишивши вишуканий тон, у 1910-ті Париж заговорив гуркотом сталеварен та стуком паровозних коліс, вимагаючи нового ритму, нового мистецтва та нової музики – музики міста.
Жан Кокто назвав їх французькою "Шісткою", коли насправді їх було восьмеро. Заперечуючи естетику імпресіоністів, відстоюючи утилітарне значення музики та її національну специфіку, цілком неподібні за темпераментом, художніми принципами та стилістикою Жорж Орік, Луї Дюре, Артюр Онеггер, Даріус Мійо, Франсіс Пуленк і Жермен Тайфер повсякчас наголошували, що ніколи не були творчим об’єднанням з витриманою ідеологією. Утім, кожному з них вдалося відбити у чеканних ритмах, простоті та аскетичній виваженості музичних структур неповторний звуковий профіль урбаністичного процесу.